Так я про це не думав, хоча певна логіка тут є: оправдання кредитування в залежності від того, на що кредити тратяться. Але в даному випадку я навіть не про цільову витрату, а про кредитодавця. Основним злом є той факт, що кредит дає організатор гри. Про те, чому це гидко з моральної точки зору я навіть починати не буду, як тому, що це в мене наполовину інтуітивне і формулювати це вийде дуже довго і неточно (як оце в тебе в пості про благодійність), так і тому, що в нас занадто різне ставлення до азартних ігор взагалі (тому і не варта пробувати формулювати, впремся в розбіжність в базових принципах). Але один аспект сформулювати можу: оскільки компульсивна компонента в азартній грі присутня і, ніби, визнається всіма сторонами, то проведення гри як бізнесу взагалі -- це вже зло, бо це зловживання чужими патологіями, а предоставлення гри в борг -- все те ж зло, помножене на десять. Грубо кажучи, на момент, коли людина хоче грати в борг, вона вже не здатна сама приймати рішення і відповідати за свої вчинки. Саме з цеї точки зору цей бізнес і аналогічний наркоторгівлі.